|
Головна » Глазовий Павло "Архетипи"
Попросив сусід сусіда: - А скажи мені, Чи ти бачив коли-небудь Детектор брехні? А той каже: - Я щоденно Бачу наяву, Бо на ньому оженився Й сьомий рік живу. Ні спокою, ні спочинку, Ні життя нема: Не устиг розкрити рота - На брехні пійма.
|
Жінка лає чоловіка: - Одного ти прагнеш.
Як приходиш із роботи,
Зразу в ліжко тягнеш.
Розказав би про новини
Якісь політичні Чи напам'ять прочитав би
Твори поетичні... Чоловік бурчить сердито: - Завдаєш мороки. Що тебе цікавить більше
- Партії чи блоки? - В них же важко розібратись,
...
Читати далі »
|
Елегантна дівиця на ім'я Віолета
Полюбила плюгавого шпінгалета.
Шпінгалет водив Віолету
Як не в оперу, то в оперету.
Найдорожчі кольє і браслети
Появились у Віолети.
Ресторани, кафе, буфети
- Все відкрилось для Віолети.
Шпінгалет на честь Віолети
|
Матуся сцену влаштувала татку. - Ти скільки грошей Борі дав? - Десятку. - Одну десятку?! - матінка гука.
- Нащо ж ти з нього робиш жебрака?
Людські синочки йдуть у дискотеки,
Там снікерси їдять і чебуреки, А наш синок хай відстає від них?
Хай, як сирітка, ходить по пивних?
|
Дочка плаче і говорить
Рідній своїй мамі:
- Він старий, а я не хочу
За старого заміж.
"Старий, старий", - дражнить мати. Що за речі глупі. Ти що його - збираєшся Варити у супі?
|
Хлопченятко татусеві
Голову морочить: - Як тих, татку, називають,
Що женитись хочуть? - Ти, синочку, про це краще
Спитав би у мами.
По-моєму, такі дурні
Звуться женихами. - А того, хто оженився,
То як його звати? - Тобі рано ще, синочку,
Такі слова знати.
|
Каже строгий генерал
Джурі-охоронцю: - Ходить чутка, ніби ти
Женишся на Соньці.
Репутації твоїй
Сильно це зашкодить, Бо до Соньки цілий полк
Вечорами ходить. - Не зашкодить, - запевня
Джура генерала. - Хлопці кажуть:
Сонька й вас
|
Ходить прапорщик Задранцев
По казармі вранці.
Пильним оком оглядає
Хлопців-новобранців. - Фамілія? - Давимуха. - А твоя? - Петренко. - А как твоя фамілія? - Передерієнко. - Ні хрєна себе фамілька...
А ти? - Дерев'янко. - Ну, а што ти, Дерев'янка,
|
Спорудили у містечку
Шпиль посеред плацу
Невідомому солдату
Абрамові Кацу. - Який же він невідомий?
- Приїжджі питали.
- Ви ж буквами золотими
Прізвище вписали. - А ми, - кажуть, - спорудили
Цей шпиль перед святом, Але й досі не знаємо,
|
Сидять куми сивочолі,
Сигарети курять
Та молодість пригадують,
Самі себе журять. - Був я добрим гулякою,
Таким уже вдався. Міг подумати про дівку
- Й тут же возбуждався.
А тепер про молодичок
Думаю щоднини,
А мене не возбуждає.
|
Йдуть ветерани на парад,
Прославлені герої.
В обох на грудях ордени
Ще не забутої війни -
Другої світової. - Ти пам'ятаєш, на війні
Давали нам пігульки, Щоб не тягло нас до дівчат,
Не бігали на гульки? - О, - каже другий, - то було
|
Дідок сусідці підморгнув,
А та стоїть регочеться:
- У вас, я бачу, потяг є,
До молодичок хочеться. Дідок скривився жартома: - Моя ти чорнобрива,
Ще потяг є, але нема... - Чого, дідусику, нема? - Нема локомотива.
|
Часто чуємо у будні,
Ще частіш, у свято:
- Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:
Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж ото не знають їхні генерали,
Що давно уже до цурки
|
Я за шоу, токи и роки
Телевізор не люблю,
Та ввімкнув оце недавно
І прослухав інтерв'ю.
Головний одеський ребе
Смачно люлечку смоктав,
Перед ним сидів ведучий
І улесливо питав:
- Як майбутнє України
Ребе Гісер уявля?
|
Старці в чорних окулярах Сидять біля храму, Почепивши плакатики - Жебрацьку рекламу. На одному плакатику: "Подайте Богдану!" На другому нашкрябано "Подайте Натану!" У Богдана від подачок Роздулась шапчина, А в Натана у кепочці - Одна копійчина. Підійшов дідок старенький Та й шепнув Натану: - А чого ти не напишеш "Подайте Степану!"? Попроси аби хто-небудь Плакат переклеїв. Навіщо ти ображ
...
Читати далі »
|
Українське наше сало
Анекдотом нині стало.
А чому ж на наше сало
Кожне пельку роззявляло?
Зайшов якось я до кума. - Діла нехороші:
Появилися фальшиві
Українські гроші. Кум питає:
- Ти їх бачив?
А я кажу:
- Жінці
|
Над безмежним океаном Лайнер проліта, А в салоні дід старенький Сало упліта. Пахне салом українським На увесь літак. Підбігає стюардеса І говорить так: - Командір наш сало любіт,
Он у нас хохол. Просіт он кусочек сала
Принести на стол.
Настовбурчились у діда
Вуса, наче дріт. - Він не буде їсти сала,
|
Коли їдуть в інститути
Заморські студенти,
Трапляються у трамваях
Прикрі інциденти.
З нігерійцем посварились
Дві дівулі п'яні. - Ти кто такой? - Українець, Прошу пані-драні. - Украінцев нєту чорних!
Кричить русотяпка. - Значить, - каже нігерієць,
|
Читаєш книги історичні
Чи релігійні письмена,
- Які величні, симпатичні
Були у предків імена!
Колись давалися імення
Не задля моди чи краси.
Яке дістав у день хрещення,
Таке довічно і носи:
Пархом, Оникій, Калістрат,
|
У простого роботяги Слюсаря Івана Симпатична та розумна Жіночка Оксана. Як доводиться чарчину Випити Івану, Він говорить: - Все покину, Політиком стану. Проштовхнусь у кандидати, Далі - в депутати, А там, може, й президентом Поталанить стати. Як ти голову, Оксано, Високо тримала б! А якого президента Україна мала б! Я беріг би, як зіницю, Кожну копійчину І шофера не наймав би, Сам во
...
Читати далі »
|
Це вже вп'яте чи вдесяте Сон мені приснився, Що до мене Тарас Бульба В гості сам явився. Прийшов такий зажурений, Що мало не плаче. Я питаю: - Що сталося, Славетний козаче? А він каже: - Україну Треба рятувати. Попросили запорожці: - Іди в кандидати, А ми тобі поможемо Президентом стати. У твоїх порохівницях Не відсирів порох. З козацькою програмою Виступай на зборах. Я збираю парубоцтво
...
Читати далі »
|
Хтось покинув у сараї
Пляшку горілчану,
Необмиту, недопиту
І, звичайно, п'яну. - Звідки ти, така хороша?
Питає лопата.
- Не впізнала тебе зразу,
Знать, будеш багата.
Пляшка булькнула сердито: - А я й так не бідна.
Не така, як ти, нещасна,
...
Читати далі »
|
Я вважаю це питання
Вельми інтересним:
Кому жити нині легше -
Брехунам чи чесним?
Важко чесному.
Він марно
Слів не викидає.
Коли скаже і не зробить, -
Совість заїдає.
А брехун наобіцяє
|
Давненько вже не бачила Синка свого мати, - З того часу, як обрали Його в депутати. Лиш. по радіо чувала Його голосочок. Як сердечно піклувався Про народ синочок! Ну так уже побивався, Так гарно балакав, Що аж носом підшморгував, Замало не плакав. Та й подумала старенька, Сидячи в куточку: - Це ж узавтра сорок років Сповниться синочку, А від нього - ні словечка, Мабуть, несвободний. Як ж
...
Читати далі »
|
Це приключилося у парку. Сидів я там, смалив цигарку, А мимо йшов дідок з ціпком, Вклонився чемно, сів рядком І мовив: - Будемо знайомі. Оце пробув три дні в дурдомі. Чого ви дивитеся так? Не бійтесь, я не маніяк. А як в дурдомі опинився? Та просто. Мимо проходя На Бессарабці помочився, Оббризкав пам'ятник вождя. А тут якась лиха личина Страшний гармидер підняла, Поволочила у машину І до дурдому пове
...
Читати далі »
|
|
|