У простого роботяги
Слюсаря Івана
Симпатична та розумна
Жіночка Оксана.
Як доводиться чарчину
Випити Івану,
Він говорить: - Все покину,
Політиком стану.
Проштовхнусь у кандидати,
Далі - в депутати,
А там, може, й президентом
Поталанить стати.
Як ти голову, Оксано,
Високо тримала б!
А якого президента
Україна мала б!
Я беріг би, як зіницю,
Кожну копійчину
І шофера не наймав би,
Сам воджу машину.
Не тримав би за державні
Гроші охоронців,
Сам умію захищатись
Краще за японців.
Он шахтар під землю лізе,
Вічно ризикує,
А живе без охорони
І не панікує.
З цього приводу в народі
Мудра є примовка -
Ось така: у ліс ходити -
Не боятись вовка.
А тепер як хтось до влади
У верхи прорвався,
Так від власного народу
Зразу й заховався.
Не Господь же призначає,
Обирають люди,
Значить, треба разом бути
З ними скрізь і всюди...
- Ну припустім, - каже жінка,
Станеш ти Главою,

Переїдеш до столиці.

Ну, а як зі мною?
- Як з тобою?

Поміркуєм,

Де тебе подіти.

Доведеться, мабуть, леді,

У селі сидіти.
Тут же хата, господарство,
Свинка і корова.
Це ж у нас економічна,
Так сказать, основа.
Жінка сердиться: - Навіщо
Президентам хати?
Ти в столиці "мерседесом"
Будеш роз'їжджати,
Я - з мішками й клумаками
На велосипеді.
То яка ж тоді із мене
Буде перша леді?
- Завелась, - Іван сміється,

У пузир полізла.
Будеш ти не перша леді,

А будеш залізна,
Щоб і хату доглядати,
І мішки носити,
І сапати, і копати,
І траву косити.
Ми, голубонько, обоє
З роду трудового
І тому не будем ласі
До добра чужого.
Якби наші верховоди
Не були панами
Та нестатки й неполадки
Поділяли з нами,
То і їм і нам би краще
На землі жилося
І ховатись би ніколи
їм не довелося.