А от і неправильно.
 
Ніхто ніколи не бачив, щоб страус ховав голову в пісок. Коли страусу загрожує небезпека, вони тікають геть - як будь-яка розсудлива тварина.
 
Міф про голову і пісок, ймовірно, виник через те, що іноді страуси лежать в своїх гніздах (по суті, неглибоких ямках), витягнувши шию вперед, і ретельно оглядають горизонт на предмет небезпеки. Якщо хижак підходить надто близько, страуси схоплюються і дають дьору. Страус може бігти зі швидкістю 65 км/год без зупинки протягом півгодини.
 
Страус - найбільший птах на Землі: самець досягає 2 м 70 см у висоту, однак мізки в них розміром з волоський горіх - менше, ніж їхні очні яблука.
 

Карл Лінней* класифікував страуса як Struthio camelus, тобто «горобець-верблюд», - можливо, через те, що страуси живуть в пустелі і в них довгі шиї, що нагадують верблюжі. Греки називали страуса homegas strouthos - «великий горобець».
 
Найперший міф про страусів, що ховають голову в пісок, зустрічається в працях давньоримського історика Плінія Старшого, який, до речі, вважав, що страуси свердлять свої яйця лютим поглядом, щоб потомство швидше проклюнулось.
 
Пліній, правда, забув згадати про здатність страусів ковтати абсолютно дивні речі.
 
Крім каменів, що страуси використовують для поліпшення травлення, вони готові проковтнути практично все на світі, будь то залізо, мідь, цеглу чи навіть скло. А один диво-екземпляр з Лондонського зоопарку примудрився з'їсти метр мотузки, касету з плівкою, будильник, велосипедний золотник, олівець, гребінець, три рукавички, носовичок, золоте намисто, наручний годинник і цілу купу монет.
 
Є відомості, що страуси в Намібії не проти поласувати навіть алмазами.

---