Категорії розділу
Книга світових помилок і вигадок
[127]
Наш світ переповнений розумними книжками, ми з ранніх років безупинно щось пізнаємо, чомусь вічно вчимося. А мудрість Сократа, який знав, що він нічого не знає, актуальна в наші дні як ніколи. Багато фактів, які ми вважаємо незаперечними, насправді є відвертою вигадкою, а наші знання - помилковими. Ми живемо у світі повсюдного невігластва і загальних помилок, але соромимося в цьому зізнатися. Наведена інформація проливає світло на всім відомі "факти". У багатьох відношеннях це корисне читання: по-перше, задоволення гарантовано, а по-друге, після ознайомлення наше невігластво хоч не на багато, та зменшиться.
|
|
Бібліотека усього цікавого
Що роблять з целулоїду?
Кульки для пінг-понгу та вкладки для додання жорсткості комірцям.
Кіноплівку з целулоїду не роблять уже давно. Основний інгредієнт целулоїду - нітрат целюлози; сучасна ж кіноплівка виробляється з ацетату целюлози. Целулоїд прийнято вважати першим пластиком. У строго технічних термінах це термопластмасса, тобто кожного разу при повторному нагріванні їй можна надати практично будь-яку форму. Целулоїд складається з нітрату целюлози і камфори. У природі целюлоза зустрічається в клітинних стінках рослин. Камфору ж отримують з камфорного лавра, її можна відрізнити по характерному запаху нафталіну, кульки якого, до речі кажучи, з неї і роблять. Вперше в історії целулоїд був отриманий в англійському місті Бірмінгем Олександром Парксом, який запатентував його для використання при виробництві водонепроникного одягу. А ще целулоїд став дешевим замінником слонової кістки: з нього почали робити більярдні кулі та штучні зуби. Через свою пластичності целулоїд зробив можливим кіно - адже жорсткі скляні пластини не проходять через проектор. Правда, з іншого боку, целулоїд - штука не тільки моторошно горюча, але й швидко розкладається, що сильно ускладнює зберігання. Тому в наш час використання целулоїду значно скоротилося. На зміну целулоїду прийшли більш стабільні пластики: ацетат целюлози (який отримують із деревної маси) та поліетилен (побічний продукт при виробництві бензину). Нітрат целюлози (або нітроцелюлоза) був винайдений випадково в 1846 році Крістіаном Шенбайном - людиною, яка шістьма роками раніше відкрила озон. Експериментуючи на кухні з азотною і сірчаною кислотою, Шенбайн ненароком розбив бутель, витер все це неподобство зі столу бавовняним фартухом дружини і повісив сушитися на піч. Але тканину тут же згоріла з вибухом - так було відкрито першу новe вибухову речовину (найперше, порох, винайшли ще в Стародавньому Китаї). Новий матеріал отримав назву «рушничний хлопок» (guncotton). Він був бездимним і в чотири рази більш могутнім, ніж звичайний порох. Шенбайн відразу ж запатентував відкриття і продав ексклюзивні права на його виробництво «Джону Холу і синам». У наступному ж році їх фабрика в Фавершамs, графство Кент, злетіла на повітря, поховавши під уламками двадцять одного робітника. Численні вибухи з людськими жертвами відбулися також у Франції, Росії та Німеччини. Стабільний продукт вдалося отримати лише через сорок років, e 1889 році, коли англійські хіміки Джеймс Дьюара і Фредерік Абель на основі нітроцелюлози та нітрогліцерину розробили корду. Сім'ю роками раніше Дьюара винайшов термос.
|
Категорія: Книга світових помилок і вигадок | Додав: chuvak (06.02.2010)
|
Переглядів: 1448
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|