Це приключилося у парку.
Сидів я там, смалив цигарку,
А мимо йшов дідок з ціпком,
Вклонився чемно, сів рядком
І мовив: - Будемо знайомі.
Оце пробув три дні в дурдомі.
Чого ви дивитеся так?
Не бійтесь, я не маніяк.
А як в дурдомі опинився?
Та просто. Мимо проходя
На Бессарабці помочився,
Оббризкав пам'ятник вождя.
А тут якась лиха личина
Страшний гармидер підняла,
Поволочила у машину
І до дурдому повезла.
Мені в дурдомі мозок правив
Олег Абрамович Мунбліт,
І так же, капосний, гаркавив!
Кричав, що я антисеміт,
Бо я спитав, чому в столиці
Стоїть не гетьман, не Богдан,
А той курдупель криволиций,
Усіх гаркавих отаман?
Я вік прожив. Вивчав багато
Теорій всяких і наук
і можу впевнено сказати,
Що головне в людині - звук.
Не форма слова,
Не вимова,
А саме звук,
Окремий звук.
Старе й мале сьогодні знає,
Що то великий вождь Ілліч,
А я, як мимо шкандибаю,
То ніби слухаю-вчуваю
Його глуху гаркаву річ.
Колись я чув її давно
В документальному кіно.
У фільмі бачив,
як легенько
Ілліч таскав товсте брєвно,
Як він писав до Короленка:
"Интеллигенция - говно"...

Я не мастак в газетній справі,
То може скажете мені,
Чому там іменно гаркаві
Так люблять вислови брудні?
Чи не від Леніна пішло
Ганебне лихо це і зло?
Пролив він ріки сліз і крові,
На всю планету страх навів,
А власну мову і вимову
Впорядкувати не зумів.
Він розглагольствував по-руськи
І по-німецьки,
й по-французьки,
На всяких з'їздах горло дер,
Одне було, як кажуть, дзуськи -
Не вимовляв клятюще "ер",
Супроти нього був безсилий,
Бо звук - штукенція тонка
І що б ви з нею не робили,
Як шило виткнеться з мішка.
Звук найхитріших викриває,
Сакраментальну грає роль,
Тому збирає і єднає
Усіх гаркавих, як пароль.
Чому ж опудало це й досі
Із постамента не стягли?
Бо нам гаркаві і гундосі
Цього зробити не дали.
Він був вождем усіх гаркавих
І залишається вождем,
І ми під проводом лукавих
Його дорогою ідем.
Ми й досі ще не догадались,
Який то підлий був обман,
Коли гаркаві маскувались
Під пролєтарієв всєх стран.
Коли в Верховній нашій Раді
Бридка полеміка іде,
То хто ж себе у тій громаді
Найпренахабніше веде?
Хто учиня найбільше крику,
Щоб відновить есесесер?
То переважно недоріки,
Шо вимовлять не можуть "ер".
Побудь де-небудь на виставах
Чи телевізор увімкни:
На сценах тісно від гаркавих,
І на екранах, - скрізь вони.
Хто з-за моря-океану
Бридку "порнуху" нам припер?
Та ті ж гаркаві сексомани,
Що вимовлять не можуть "ер".
То вже така у них ментальність.
Загляньте в їхні паспорти.
Графи про їх національність
Ви там не зможете знайти.
Вони ніким не хочуть бути,
Приблуди вічні й баламути.
У них імен своїх нема
Й національності катма...
І доки вождь оцих гаркавих
В калюжу лобом не впаде,
Ні наших лівих, ані правих
Не поважатимуть ніде.
Той вождь прожив без віри в Бога,
Він світ жорстокістю потряс.
Бог відвертається від нього,
А через нього і від нас...
І через цього істукана
Олег Абрамович Мунбліт
Мене паплюжив і поганив,
Кричав, що я - антисеміт.
А я сказав йому, дурному,
Що тут євреї ні при чому,
Бо Ленін родом із хазар,
А дід його хоч Мойша звався,
Але з кагалом не братався, -
Хрещеним став і домагався,
Щоб утісняв євреїв цар.
А що хазари - не семіти,
Про це у школах знають діти
І тицять нічого мені
Під носа вигадки дурні...
Старий поволеньки підвівся,
Кашкета вицвілого зняв
і на Собор перехрестився,
Та потихеньку й почвалав.
А вслід йому якась патлата
Проджеркотіла:
— Старий хрєн, Зачєм он корчіт псіхопата -
Двух академій дважди член?

Та "дважди член"
цього не чув, Бо він уже далеко був.