|
Головна » Глазовий Павло "Архетипи"
З кумом знову приключилася біда. Він аж плаче: - В мене жінка молода. Тільки б жить та веселитися мені, А у неї сильні болі головні. Вже й професор в інституті оглядав. Я теличку і свиню свою продав, Бо тепер же медицина дорога, А однаково погано помага. Я одвіз мішок цибулі на базар І купив там свєтську хроніку - "Бульвар", Бо дружина полюбляла з юних літ Почитати про дворян та вищий світ. І тепер моя голубка до
...
Читати далі »
|
Ще недавно на Вкраїні Книги і журнали Видавали вчені люди, Інтелектуали. А тепер у видавництвах Оновили штати Й заходилися всіляку Погань друкувати. Всяк, хто має хоч маленьку Ло писань кебетку, Може навіть сороміцьку Видавать газетку. Тож не дивно, що нахрапом В журналісти пруться Навіть ті, що у народі "Голубими" звуться. А чому вони так звуться? - Постає питання. А тому, що є так зване
...
Читати далі »
|
На хазарському базарі Це буденна справа. У газетці безсоромній Блазенська об'ява, Безумовно руськомовна: "Ламочки й дівиці! Оголошується конкурс, В кого кращі циці!" Нижче сказано: "Щоб участь Взяти у змаганні, Шліть погрудну фотокартку В натуральнім стані". Ту об'явку склали люди Грамотні, нівроку: Замість "циці" написали: "Конкурс: груди року". Зрозуміло, що не в кожнім Місті чи районі <
...
Читати далі »
|
Розгулялись жовторилі, Пишуть що завгодно. Вже доводять, що женитись На жінках не модно. Обписали у газетках Не одну сторінку - Все про те, як дядько дядька Взяв собі за жінку. І при цьому жовте кодло Гордо заявляє, Що любити дядьку дядька Кодекс дозволяє, Бо скасовано колишні Заборони грубі: Дядько з дядьком жити можуть У законнім шлюбі... Вдосконалювать закони - Справа благородна, Та
...
Читати далі »
|
Коли пише чи говорить Видатна людина, То у неї кожне слово - Дорога перлина. Такі люди в світ приходять Не часто й не густо, їх історія шанує, Вони - златоусти. Сам Сократ, мудрець великий, Не писав нічого. Записали вірні учні - Хто що чув від нього. А коли мудрець потрапив У жахливу скруту, Від учення не відрікся І прийняв отруту. Жив достойно муж великий І загинув славно. А тепер про те
...
Читати далі »
|
У столиці злотоглавій Всюди продається Непристойна газетьонка, Що "Бульваром" зветься. В заголовку зубоскалить Газетьонка ета, Шо вона на Україні Лучшая газета. Зі сторінки на сторінку Лізе слизняками Словоблудство сороміцьке Вкупі з матюками. Ех, які ми "жлобовиті", Браття-українці! Щось подібне ми боялись Бовкнути при жінці Чи при дівчині, крий Боже, Чи при молодиці, - За таке могли вліп
...
Читати далі »
|
Є в столиці на горі Кам'яна будова Без балконів і колон, А проте чудова. Правив там не грізний цар З генералітетом, А найперший секретар З вищим комітетом. Там півсотні літ тому, Як примара, лазив Найлютіший людоїд Каганович Лазар. В плечі голову втягав, Швендяючи мимо, Референтик молодий На імення Ліма. Кепка, галстук, борода, Як в інтелігента, - Ніби Ленін погулять Зліз із постамента
...
Читати далі »
|
Нині радіо не глушать, Значить, слухачі Можуть слухати "Свободу" Вдень і уночі. Для заморських товстосумів Явно не біда, Що те радіо мільйони Доларів з'їда. Прориваючись настирно В кожну хату й дім, Розтлумачує "Свобода" Слухачам своїм, Шо з неволі вириватись Помагали нам Растропович і Войнович, Терц і Мандельштам, Що ніхто в мистеитві вищих Не досяг чудес, Ніж Утьосов і Коротич, Райкі
...
Читати далі »
|
Було колись - у театрах Біля каси давка: "Запорожець за Лунаєм", "Наталка-полтавка". Панувала у мистецтві Сила благородна. Куди ж вона поділася, Та краса народна? Телебачення шурує Ролики та кліпи: Якісь діви рахітичні, Кривопикі типи. Добирають їх, здається, Не за голосами, А за баньками дурними Й довгими носами. Мій знайомий телецентру Надіслав заявку, Що хотів би подивитись "Наталку-полтавку",
...
Читати далі »
|
Маєм, браття, ще одну Чудернацьку новину: Українським шароварам Оголошено війну. Розходились жовторилі, Розгулялись - просто жах! Шаровари їм засіли, Як каміння, в печінках. Геть сорочки-вишиванки! Геть намисто і вінки! Геть гуцулки-тропотянки! Геть червоні чобітки! Геть бандури і цимбали! Геть чубатих козаків! - / на сцени натаскали Електронних сундуків. Наші танці-увиванці, Козачки і гопаки Звуть мистец
...
Читати далі »
|
Що є краще в цілім світі Як жінки співучі, Що одержали від Бога Голоси блискучі! Але скільки ж треба вчитись Та трудитись треба, Щоб засяяв діамантом Той дарунок неба, Щоб лунало, щоб звучало Чисто й бездоганно Те контральто чи сопрано, Чи меццосопрано! Як виходила на сцену Молода майстриня, То здавалося: спустилась Із небес богиня. Личко гарне, ручки білі, Очі - як зірниці, І постава г
...
Читати далі »
|
Схаменулася Європа, Спохопились Штати, Заходились порносекси В рамки заганяти, Бо від них на власній шкурі Вже відчули згубу. Учать молодь не казитись, Не дуріть до шлюбу. А у нас тут - хоч виносьте Образи із хати - Розгулялись "ізвращенці" Й інші сексопати. Букварів не вистачає У холодних школах, А папір іде на пресу, Що друкує голих. Телебачення шурує Хітові паради, На яких задами крутять Зірочки
...
Читати далі »
|
Скільки вклали наші люди Розуму і праці, Щоб співати й виступати В гарному палаці! Він красується, як лялька, В сяйві, у промінні. Сцени кращої немає В нашій Україні. Та не часто українці Виступають з неї, - Лиш тоді, коли справляють Круглі ювілеї. Захопили нашу гордість І окупували Борьки, Ліми, Мішки, Фіми Та Філіпи й Алли. Як трапляються в Росії Перебої-збої, Тут нема від них рятунку І нема відб
...
Читати далі »
|
Телевізори белькочуть, Стогнуть журналісти, Що нас можуть олігархи Без гірчиці з'їсти, Що ті кляті олігархи Збилися у клани І плекають бузувірські Наміри і плани. І журнал уже в столиці Нашій видається, Що, аж страшно вимовляти, "Олігархом" зветься. А журнал той по кіосках Нічого й шукати, Бо читать його достойні Лиш аристократи. Розсилається він тайно, Щоб суконне рило Десь немитими рукам
...
Читати далі »
|
Ви знаєте, чому лиса Голова у кума? Тому, що він не про себе, Про державу дума. Кажу йому: - Я учора З радіо дізнався, Що з Путіним без галстука Кучма зустрічався. Кум сердито відмахнувся: - Ну то й що такого? Я все життя без галстуків Живу - і нічого... - Так ти ж, - кажу, - як холодно, Ходиш у куфайці, А як сонце припікає, Гуляєш у майці. А коли ти у куфайці Чи в футбольній майці, То на
...
Читати далі »
|
Часто нами управляли Справжні ідіоти, Що лишили після себе Тільки анекдоти. Ось, приміром, десь на з'їзді Брежнєв-маразматик Бекав-мекав на трибуні Із чужих нотаток: - Наша встрєча з раком-бабом, То єсть, бабом-раком, Нєт, с ракбабом, ізвінітє, С Кармалєм Бабраком... - Прослухавши склеротичне Белькотання Льоні, Наші предки навіжено Ляпали в долоні. Ви знаєте, чом ми з вами Такі голодранці?
...
Читати далі »
|
Ця історія правдива Живе у народі, Народившись на Київськім Авіазаводі, Коли вийшла з цехів його В епоху Хрущова Всім відома антонівська Машина чудова. Приїхало керівництво Літак оглядати. Сам Микита Сергійович Мав оцінку дати. Як вернулася машина З пробного польоту, Хвалив людей Сергійович За добру роботу. Тупцював біля Микити Хитрий та проворний Теж відомий в ту епоху Секретар Подг
...
Читати далі »
|
Забивають людям баки Вчені і невчені, Дурять голови та пхають Долари в кишені. Фільми ставлять фантастичні, Видають романи: А чи є, мовляв, на світі Інопланетяни? Та не треба ж особливих Розуму й кебети, Щоб підтвердить: є пришельці З іншої планети! Звідусіль на Україну Приїздять туристи - Бізнесмени, конгресмени, Лікарі, артисти. Прибувають літаками Й на машинах власних - Всяких "вольво",
...
Читати далі »
|
Розмовляє наша Мова З Руським Язиком. Мьі с тобой, - Язик говорить, - Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украінє Мало руських школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ти же знаешь, как их портит Неродная речь. - Отакої! - каже Мова. - Я ж сестра твоя, То чого ж російським діткам Шкодитиму я? І чого ворогувати Мові з Язиком? - Да пойми, - Язик говор
...
Читати далі »
|
Хоч в Ізраїлі євреям Жить непросто, тісно їм, А вони єдинокровних Закликають в рідний дім: - Приїжджайте в край коханий! Ми притулок вам дамо. Проживайте з нами вкупі, Як усі ми живемо. А Росія не скликає Рідних дочок і синів, Хоч землі достатньо має - Більше в тисячу разів. Там же нікому трудитись, Там же злидні й темнота, А дітей орел двоглавий Під крило не підгорта, Не гукає, не скликає, Що
...
Читати далі »
|
На екрані голубому Виступа мужчина, А за ним - великі букви: "НОВА УКРАЇНА". Після нього - другий, третій З жаром молодецьким Викладають кислі мислі Суржиком донецьким. Що ж це, браття, за країна - "Нова Україна"? Із якого вона роду, Племені й коліна? Чом про неї не чував я На школярській парті? Ле вона, в якій півкулі? Покажіть на карті. Покажіть мені, будь ласка, Де її столиця. Виявл
...
Читати далі »
|
Поділюся новиною. Знаю я, то знай і ти: Нам в Ізраїлі друкують Українські паспорти. Акуратненькі, синенькі, Як картиночка, гарненькі, Але як їх не крути, Хоч рентгеном просвіти, А графи "національність" Там не зможемо знайти. Будеш, паспорт той вертіти, Повертати сяк і так, - І не зможеш зрозуміти, Хто ти - турок чи козак, Чи приблудний чужоземець, Чи безбатченко-нацмен, Чи затурканий туземець,
...
Читати далі »
|
Чоловік журнал читає І говорить жінці: - Звідкіля вони взялися - Нові українці? Конкурсують молодичок І дівчаток всюди: В кого стегна красивіші, В кого кращі груди. Пруть на сцени косяками Чесних і гулящих, Калібрують сексапільних, Тобто, геть пропащих, - І вивозять за кордони, На чужі базари... - Не дивуйся, - каже жінка. Всі вони - хазари. Я ні разу ще не чула, Щоб нахабне рило Без одесь
...
Читати далі »
|
Приключилася подія Аивна й небувала. Вся Одеса святкувала І торжествувала. У Жванецького Михайла, Автора й артиста, Відбулася з президентом Зустріч особиста. Достеменно невідомо Як пройшла розмова, Бо про зміст її у пресі Не було ні слова. То ж не жарти! Відгорнувши Всі державні справи, Зустрічався з гумористом Сам глава держави. Навіть Гоголю приснитись Не могло ніколи, Щоб побути на прий
...
Читати далі »
|
Телевізор бубонить, Радіо мовляє, Як міліція живе Й сили укріпляє. Щоб підвищити престиж Рідної міліції, З-за кордону навезли Гору амуніції. Як поткнуться на майдан Кляті демонстранти, То вона покаже їм Всі свої таланти. Нині хлопці-молодці Мають дубиняки, У середину яких Вперто залізяки. Причандалля то таке Хитре і дотепне,
Що по черепу огрій - Він, як диня, репне. Доторкнешся
...
Читати далі »
|
|
|