Це вже вп'яте чи вдесяте
Сон мені приснився,
Що до мене Тарас Бульба
В гості сам явився.
Прийшов такий зажурений,
Що мало не плаче.
Я питаю: - Що сталося,
Славетний козаче?
А він каже: - Україну
Треба рятувати.
Попросили запорожці:
- Іди в кандидати,
А ми тобі поможемо
Президентом стати.
У твоїх порохівницях
Не відсирів порох.
З козацькою програмою
Виступай на зборах.
Я збираю парубоцтво
І пенсіонерів,
Викриваю бусурманів -
Корупціонерів.
Обікрала Україну
Бандитська сволота,
А тепер до влади пруться,
Як чорти з болота...
За те, що я так правдиво
З народом балакав,
Якийсь москаль у газетці
Мене обкалякав.
- Чому москаль? - дивуюся.

- Може, він з татарів?
- Він статейку, - каже Бульба,

- По-московськи вшкварив.
У вас газет українських

Скоро вже не стане.

Ти послухай, що він пише,

Стерво окаянне.

"Антисемит Тарас Бульба

Разумом не блещет.

Восхваляет казачество,
На других клевещет.
Не имея документів
О дате рожденья,
Своє отчество скрывает
И происхожденье.
О делах его геройских -
Видумки и враки.
Он с родными сыновьями
Затевает драки,
А старуху заставляєш
Принести горелки
И, нажравшись, бьет посуду,
Горшки и тарелки.
Если сказанное выше
Для кого-то новость,
Пусть по Гоголю проверит,
Прочитает повесть". -
Дочитав замітку Бульба,
Витяг самопала.
- Поможи знайти сволоту,
Що це написала.
Я розправлюся, - гукає, -
З нечистю дурною! -
Я прошу Тараса Бульбу
Заховати зброю
І кажу: - Такі статейки
Звуться компроматом.
Ти подякуй тим писакам,
Що не криють матом.
Ти на виборах, козаче,
Облизня ухопиш,
Якщо свого конкурента
У багні не втопиш...
- Тоді мені, - мовив Бульба, -
Усе зрозуміло.
Така війна серед лайна -
Не козацьке діло.
Піду просить пробачення
Перед козаками.
Не хочу я з придурками
Битись кізяками...