Читаєш книги історичні

Чи релігійні письмена,

- Які величні, симпатичні

Були у предків імена!

Колись давалися імення

Не задля моди чи краси.

Яке дістав у день хрещення,

Таке довічно і носи:

Пархом, Оникій, Калістрат,

Парфен, Мусій, Овдій, Кіндрат.

Вродливі дочки України,

Достойні шани і хвали

- Палажки, Векли, Василини,

Горпини, Мотрі і Мокрини,

- Найчарівнішими були.

Змінилася ментальність наша,

Куценькі любимо слова.

У нас буває тьотя Саша
І дядя Сашею бува,
У нас буває тьотя Паша
і дядя Пашею бува,
У нас буває тьотя Валя
І дядя Валею бува.
Вже підстригаємо волосся 
І одягаємося так,
Щоб розторопать не вдалося,
Чи то дівиця, чи козак.
Не будем же стягать штани,
Щоб подивитись, хто вони...
Дівулькам, дамам і бабусям
Словечка ніжні до смаку.
Вони всі Люсі, Мусі, Дусі,
Як у дитячому садку.
Та й мужики пішли хороші,
Вони полізли теж туди:
Всі Льоні, Толі, Діми, Льоші
З дитячих літ до бороди.
Імен лишилось дуже мало.
Чому так вийшло, не збагнеш.
Як президентів обирали,
Був перший Льоня,
Другий - теж.
Та не журіться, любі друзі,
Брати і сестроньки мої.
Он королями у французів
Колись були
Самі Луї.
Учені пишуть: їх число
Аж до шістнадцяти дійшло.
Не дочекалися ми чуда
Від наших Льонь -
Ні ви, ні я.
Якщо і третім
Льоня буде,
Перейменуєм на Луя
І будемо
Луїв тягти
До десяти чи двадцяти.
І хай скоріш той час настане,
Щоб ми по-іншому жили,
Щоб наші Саші і Світлани,
Майбутні Гриці та Івани
Людьми щасливими були.