Приключилася подія
Аивна й небувала.
Вся Одеса святкувала
І торжествувала.
У Жванецького Михайла,
Автора й артиста,
Відбулася з президентом
Зустріч особиста.
Достеменно невідомо
Як пройшла розмова,
Бо про зміст її у пресі
Не було ні слова.
То ж не жарти! Відгорнувши
Всі державні справи,
Зустрічався з гумористом
Сам глава держави.
Навіть Гоголю приснитись
Не могло ніколи,
Щоб побути на прийомі
У царя Миколи.
Не судилось навіть Вишні,
Славному Остапу
При житті своїм потиснуть
Вседержавну лапу...
Пригадалось це в ту пору,
Як гула столиця:
Шахтарі до президента
Прагнули пробиться.
Так шахтарикам хотілось
Правду розказати,
Як їм важко працювати
Й жити без зарплати.
Викликали, гуркотіли
Касками по бруку,
А глава до них не вийшов,
Не подав їм руку.
Угамуйтесь, вуглекопи,
Не вчиняйте грому
І не бийте по асфальту, -
Він тут ні при чому.
Не порушуйте спокою 
і правопорядку,
Краще, браття, відгадайте
Ось яку загадку:
Хто сьогодні важливіший -
Чи шахтар донецький,
Чи одеський популярний
Гуморист Жванецький?
Він не ляпав по асфальту
Кепкою щосили,
А його до президента
В гості запросили.
Ваша каска гірше кепки,
Грубувата штука.
Президенту думать важко,
Коли каска стука.
Замість того, щоб вугілля
Добувати тонни,
Краще, браття, сочиняти
Вчіться фейлетони.
Невідомо чи жванецькі
Вийдуть з вас майбутні,
А сміятись доведеться
Лекому на кутні.
Правду кажуть: не родися
Шахтарем донецьким,
А родися популярним
Хохмачем Жванецьким...