У сільськогосподарському технікумі вчитель проводить рольову гру на тему «як пастухові перенести швидко овець через бурхливу гірську річку».
Майбутні пастухи пропонують свої варіанти.
Петя: «Я ніжно притисну до грудей вівцю, перейду з нею через воду, а потім повернусь за другою, третьою…»
Мішо : «А я можу дві. Схоплю під праву пахву одну вівцю, друзі подадуть мені другу вівцю під ліву пахву і побіжу через воду з двома…»
Дюрі: «А я можу три. Ухоплю під праву пахву одну вівцю, друзі подадуть мені другу вівцю під ліву пахву, а третю здійму на член і побіжу з трьома…»
Фері: «А я можу п’ять нараз. Ухоплю під праву пахву одну вівцю, друзі подадуть мені другу вівцю під ліву пахву, а на член здіну Дюрія із трьома вівцями!»
На циганському весіллі молодий і молода — Дежо та Ілона відклонились від гостей і пішли на шлюбне ложе. Дежо приліг Ілону і протягом 3-х днів і 3-х ночей безперервно "любив" молоду жону.
Приблизно у четвер після обіду Дежо зліз із Ілони, вийшов на двір постяти, випив децу дешевої паленки і повернувся до жони зі словами : «Но, Ілоно, слідуючі три дни не будеш ня видіти».
Ілона, заламуючи руки: « Та куди вже йдеш, ще гості не розійшлися?!»
Дежо: « Іду тебе із-заду "любити"!»
Через півроку після весілля Дежо опівночі повертається додому, тягнучи на мотузі козу.
Заходить у спальню до Ілони, запалює світло, будить жону і голосно заявляє: «Видиш, коли ти маєш менструацію, я мушу "любити" цю корову…»
Ілона (спросоння) : « Дежо, ти знову п’яний, яка це корова, це ж коза!»
Дежо : «Тихо будь! Я не з тобою говорю!».
У серпні 1968 року у Празі на Вацлавському наместі зупинився радянський танк у якому командиром був старий танкіст, котрий вже був у Празі у травні 1945 р. і відчував дивний ностальгічний потяг до чеської культури.
Старий наказав молодим танкістам сидіти і не вилазити із танку, а він, мовляв, зайде у сусідній будинок у квартиру на третьому поверсі, де у 1945 році його пригощали чаєм вдячні чехи, вперше побачив патефон і вперше побачив ватерклозет.
Старий подзвонив, двері відкрились, у дверях стара чешка, у якій танкіст пізнав колись молоду господарку квартири.
І каже : «Здраствуйте! Я снова здесь, помните меня?»
Раптом стара обернулась і крикнула у квартиру чоловікові «Йозеф! Туй є тен рус, котрий у 1945 році насрав у твій патефон!»
Новообраний Папа Римський передивляється список осіб заявлених на прийом.
Останнім у списку після різних VIP-персон і простих паломників записане прізвище «Ліберман». При чому, старанно викреслене. Наступного дня знову прийом, знову список і в ньому знову фігурує викреслене прізвище «Ліберман». На десятий раз Папа скликав свою канцелярію і просить пояснити, що означає це викреслене прізвище.
Найстарший кардинал пригадав, що ще 70-80 років на прийом до Папи записувався дід цього Лібермана і він тоді уже був викреслений.
Покликали Лібермана, щоб прояснити ситуацію.
Ліберман витяг із кейса репродукцію картини «Тайна вечеря» і питає : «Панове, чи знаєте ви цей сюжет?»
«Так»
«Чи знайома вам ця людина в центрі?»
«Так!»
«А люди навколо нього — то ваші люди?»
«Так, звичайно!»
«А ви за них можете поручитися?»
«Так, без проблем!»
«Тоді, скажіть, хто і коли нарешті розрахується зі мною за цю гостину?!»
У корчму заходить турист і звертається до бармена : «Водку наливай!»
Бармен перепитує : « Вам по пув-деци або по цілуй?»
Турист : «Сам себя поцелуй, казьол! Водку давай!»
Естонець у лікаря. «Скажите, до-о-окт-о-о-р-р-р, утр-о-о-м-м в пи-и-с-у-у-а-а-р из ме-ен-я-я чт-о-о-то-о-о ка-а-пн-у-у-л-о-о-о. Это-о бо-о-ле-езнь?»
Після тривалих роздумів лікар запитує : « А-а-а ко-о-ог-д-а-а вы бы-ы-ли-и-и с же-е-енщин-о-о-й?»
Після паузи : « Гд-е-е-то-о полг-о-од-а-а на-а-з-а-ад или г-о-о-д…»
Ще довша пауза : « Это-о-о не бо-о-олезнь, это вы ко-о-онча-а-аете!»
Оголошення:
25- річна симпатична жінка з інтелігентної сім’ї, з двома вищими освітами, прагне знайомства з молодим чоловіком, який цікавиться мистецтвом, обізнаний з філософією Канта, Гегеля і Фейєрбаха, не згоден з теорією еволюції Чарльза Дарвіна і бачить слабкі місця у теорії відносності Альберта Ейнштейна.
P.S. Відповідайте негайно! Так хочу єб*тися, що в’януть вуха!
| 