Ще недавно на Вкраїні
Книги і журнали
Видавали вчені люди,
Інтелектуали.
А тепер у видавництвах
Оновили штати
Й заходилися всіляку
Погань друкувати.
Всяк, хто має хоч маленьку
Ло писань кебетку,
Може навіть сороміцьку
Видавать газетку.
Тож не дивно, що нахрапом
В журналісти пруться
Навіть ті, що у народі
"Голубими" звуться.
А чому вони так звуться? -
Постає питання.
А тому, що є так зване
"Голубе" кохання.
Це коли мужик якогось
Мужика побачить
І почне за ним ганятись,
Закохався, значить.
Люди ніби то звичайні
І не дурнуваті,
Але мають сильний потяг
До своєї статі.
Знов питання виникає:
Як же в них виходить?
Ну, виходить, може, й легко,
Але туго входить.
Однозначної не можна
Відповіді дати.
З тим коханням від страждання
Можна й синім стати.
А яка, спитають, з того
Користь для народу?
Шо ж то в біса за кохання,
Як нема приплоду?
Не хвилюйтесь!
Ті суб'єкти
Мають ще й коханок -
Трансвеститок чи "рожевих",
Чи то лесбіянок.
Це такі оригінальні
Жіночки, нівроку,
Шо кохатися уміють
З будь-якого боку.
То й живуть вони попарно,
Наче голуб'ята,
І ростуть у них майбутні
Педерастенята.
Отакі татусь і мама,
Маючи кебетку,
Нині можуть сороміцьку
Видавать газетку.
Журналісти-педерасти
Сходяться докупи
І друкують голі гузна,
Ниці, попи й дупи.
Одебілені в дитинстві
Бувшим "старшим братом",
Напихають писанину
Чисто руським матом.
Педерастам українська
Мова не годиться...
Ним ми можемо пишатись,
Можемо гордиться.
Наш народ плював одвіку
На чужу мерзоту,
Заплює і цю приблудну
Погань і гидоту.