З кумом знову приключилася біда.
Він аж плаче: - В мене жінка молода.
Тільки б жить та веселитися мені,
А у неї сильні болі головні.
Вже й професор в інституті оглядав.
Я теличку і свиню свою продав,
Бо тепер же медицина дорога,
А однаково погано помага.
Я одвіз мішок цибулі на базар
І купив там свєтську хроніку - "Бульвар",
Бо дружина полюбляла з юних літ
Почитати про дворян та вищий світ.
І тепер моя голубка дорога
З тим "Бульваром" і встає, і спать ляга.
Прочитала від початку до кінця,
Не минула ні єдиного слівця.
Поскидає з себе лахи і лежить.
- Я, - говорить, - свєтской жізню хочу жить
Тільки й чую: - Гей, педрило, уставай!
Поросятам, мазохісте, їсти дай!
Приготуй мені яєчню, яйця бий!
Та скоріше, сексомане голубий!
І щоб з кумом я не бачила тебе,
Хай не лазить тут мудище голубе!
Хай сюди не потикається й кума,
Трансвертулі противнішої нема...
А увечері кричить, як сатана:
— Геть від мене, сексуальна меншина! -
Доки я собі бой-френда не знайду,
Без оралів і аналів пропаду! -
Що робити? Де шукати лікарів?
Сам не знаю, як я досі не здурів...
... Все це жарти, кум на вигадки мастак.
Посміявшись, я спитав у нього так:
— Вже ж були колись червоні й біляки,
Вже були більшовики й меншовики.
Звались банди і зеленими колись.
Ну, а звідки голубі оці взялись?
Кум задумався, сердито погляда:
— А вони із того самого гнізда.
Ми повинні всяке лихо й благодать
В історичному аспекті розглядать.
Голубі оті не вчора завелись,
Вони звались мужоложцями колись.
І траплялися частенько серед них
Ті, що хлопчиків калічили малих.
Це таке, про що і згадувати - жах.
Педофілами їх звуть у словниках.
Слава Богу, християнський наш народ
Був одвічно нетерпимим до гидот.
А тепер уже, як бачимо, це зло
І до нас отруйним змієм заповзло.
Отакі ось газетьоньки, як "Бульвар",
Заснували прапраправнуки хазар, їм,
паскудникам, калічити не жаль
Нашу молодь, наші звичаї й мораль,
їхній пращур міг кохатися й з козлом,
В каганатах не вважалося це злом.
Покоління сунуть хвилями нові,
Але давнє залишається в крові.
Хоч і грамотні й начитані вони,
Але діють і живуть, як дикуни.
Наведу тобі я приклад лиш один
Із життя усім відомих нам тварин.
Взять собаку. Він історій не чита,
Але дихає злобою на кота.
У глибинах еволюції колись
їхніх предків інтереси розійшлись,
Коли гризлися за місце на Землі,
Як царі, князі, кагани й королі.
Та злоба живе віками й не згаса
І ніхто не перевиховає пса...