|
|
Головна » 2009 » Вересень » 16 » Наталка-скакалка
|
Було колись -
у театрах
Біля каси давка:
"Запорожець за Лунаєм",
"Наталка-полтавка".
Панувала у мистецтві
Сила благородна.
Куди ж вона поділася,
Та краса народна?
Телебачення шурує
Ролики та кліпи:
Якісь діви рахітичні,
Кривопикі типи.
Добирають їх, здається,
Не за голосами,
А за баньками дурними
Й довгими носами.
Мій знайомий телецентру
Надіслав заявку,
Що хотів би подивитись
"Наталку-полтавку",
"Запорожець за Лунаєм",
"Мартина Борулю",
А йому дали відписку,
Наче ткнули дулю:
Ми такого не включаєм
У свої програми,
Бо існуєм-животієм
Виключно з реклами...
І сидить тепер знайомий
Та очима кліпа,
Коли вп'яте чи вдесяте
Аемонструють кліпа
Про Наташу - "радость нашу"
Та Амитра Гордона
На зразок "ужясно шюмно
В доме Шнейєрзона".
Відбувається там дія
Не в приватнім домі,
А в приміщенні службовім
При аеродромі.
Там сидить парняга лисий
На дубовій лавці.
Це такими мають бути
Нинішні красавці.
І чекає голомозий,
Як хазарська диня:
Прилетіть до нього має
Зіронька-богиня.
Розторопати нелегко -
Він співа чи плаче,
А тим часом десь кохана
На конику скаче.
Роздзвонила жовта преса,
Що Амитрову милу
Мали намір посадити
Верхи на кобилу,
Та не згодилась у кліпі
Виступать кобила, -
Так брикнула, що Гордона
Мало не убила,
І Гордонова кохана,
Як леді залізна,
На жеребця племінного
Все-таки залізла,
А рисак той з переляку
Як попер до лісу, -
Тільки дивом амазонку
Не угробив к бісу.
То чому ж не про кохану
Співає парнішка,
А гундосить: "Здравствуй, мілий,
Мой плюшевий мішка"?
Не цікаво парню знати,
Чи здорова мила,
Бо йому дурна кобила
Баки геть забила...
Не ж вам, браття, не якась там
"Наталка-полтавка".
Від такого навіть мішка
Плюшевий загавка.
Не не те, що Запорожець -
Той, що за Лунаєм!
І не треба дивуватись:
Маєм те, що маєм...
А які музики грали
В кліпі пречудові!
Куди Лисенку Миколі,
Куди Гулакові!
Коли Гордон на лавочці
Співав чи то плакав,
Йому Дуров популярний
На гітарі брякав.
Мав йому акордеоном
Підіграть Табачник,
Та в лікарні ледве, бідний,
Не зіграв у ящик.
Замість нього комік Мішка
Потрудивсь на славу, -
Мордував акордеона,
Як барбос халяву.
Скільки ж витрачено грошей
І дурної праці,
Щоб дівулька покаталась
Верхи на коняці!
А Наталка та полтавка
Йшла собі по воду
І співала про дерева,
Про лиху погоду.
Не могла ж вона возити
Воду на кобилі.
Ой до чого ж ми відсталі,
Браття мої милі.
Є в мистеитві непорушні
І тверді закони:
Коли нема Паторжинських,
Співають Гордони.
|
|
Категорія: Глазовий Павло "Архетипи" |
Переглядів: 898 |
Додав: chuvak
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
