Читаєш книги історичні
Чи релігійні письмена,
- Які величні, симпатичні
Були у предків імена!
Колись давалися імення
Не задля моди чи краси.
Яке дістав у день хрещення,
Таке довічно і носи:
Пархом, Оникій, Калістрат,
Парфен, Мусій, Овдій, Кіндрат.
Вродливі дочки України,
Достойні шани і хвали
- Палажки, Векли, Василини,
Горпини, Мотрі і Мокрини,
- Найчарівнішими були.
Змінилася ментальність наша,
Куценькі любимо слова.
У нас буває тьотя Саша І дядя Сашею бува, У нас буває тьотя Паша і дядя Пашею бува, У нас буває тьотя Валя І дядя Валею бува. Вже підстригаємо волосся І одягаємося так, Щоб розторопать не вдалося, Чи то дівиця, чи козак. Не будем же стягать штани, Щоб подивитись, хто вони... Дівулькам, дамам і бабусям Словечка ніжні до смаку. Вони всі Люсі, Мусі, Дусі, Як у дитячому садку. Та й мужики пішли хороші, Вони полізли теж туди: Всі Льоні, Толі, Діми, Льоші З дитячих літ до бороди. Імен лишилось дуже мало. Чому так вийшло, не збагнеш. Як президентів обирали, Був перший Льоня, Другий - теж. Та не журіться, любі друзі, Брати і сестроньки мої. Он королями у французів Колись були Самі Луї. Учені пишуть: їх число Аж до шістнадцяти дійшло. Не дочекалися ми чуда Від наших Льонь - Ні ви, ні я. Якщо і третім Льоня буде, Перейменуєм на Луя І будемо Луїв тягти До десяти чи двадцяти. І хай скоріш той час настане, Щоб ми по-іншому жили, Щоб наші Саші і Світлани, Майбутні Гриці та Івани Людьми щасливими були.
|