Нині радіо не глушать,
Значить, слухачі
Можуть слухати "Свободу"
Вдень і уночі.
Для заморських товстосумів
Явно не біда,
Що те радіо мільйони
Доларів з'їда.
Прориваючись настирно
В кожну хату й дім,
Розтлумачує "Свобода"
Слухачам своїм,
Шо з неволі вириватись
Помагали нам
Растропович і Войнович,
Терц і Мандельштам,
Що ніхто в мистеитві вищих
Не досяг чудес,
Ніж Утьосов і Коротич,
Райкін і Бернес,
Що поетів у Росії
Справжніх не було,
Але змилувалось небо -
Бродського дало.
Фільм "Весельїе ребята"
Хвалять без кінця,
Не промовивши при тому
Жодного слівця,
Що коли його знімати
їздили у Крим,
Нищив край наш Каганович
Голодом страшним.
А з Москви ж до того Криму
Так стелилась путь,
Що "ребята" Україну
Не могли минуть.
Біля станцій люди мерли,
Гинуло село,
А кіношникам московським
Весело було,
Бо коли над морем Чорним
Зйомочки вели,
Від жратви в "рєбят" по фільму
Гнулися столи.
Реготалися "рєбята",
Аж кругом гуло,
Як зі столу з-під виделки
Порося втекло...
А чого ж було "ребятам"
Сумувать, скажіть?
Пєсня строїть помогала,
Помогала жіть.
І не диво, що "Свобода"
Вихваляє їх:
Славлять нинішні "рєбята"
Прадідів своїх.